Вступ
Різкий біль у попереку, який виникає нізвідки і змушує зігнутися навпіл – саме так часто нагадують про себе камені в нирках. Це одна з найпоширеніших урологічних проблем, а за оцінками дослідників, приблизно кожна десята людина хоча б раз у житті стикається з цим станом. Найприкріше те, що камінь може роками рости в нирці безсимптомно, і людина навіть не підозрює про його існування аж доки він не почне рухатися сечовивідними шляхами, тому важливе значення мають регулярні профілактичні обстеження. У медичній лабораторії Діла доступні всі важливі дослідження, які допомагають вчасно виявити ризик каменеутворення – від загального аналізу сечі до аналізу на сечову кислоту, який часто першим свідчить про порушення обміну речовин.
Як зрозуміти, що це камені в нирках?
Деякі люди роками навіть не підозрюють про наявність невеликих каменів та відкладення солей (пісок). Вони можуть не викликати жодних скарг і випадково виявляються під час УЗД, а також перебігати безсимптомно або проявлятися лише незначним дискомфортом.
Хронічні прояви симптомів (до розвитку нападу):
- періодичний тупий, ниючий біль або відчуття важкості в ділянці попереку (часто з одного боку), що може посилюватися після фізичного навантаження, тривалої ходьби чи вживання великої кількості рідини;
- періодичне печіння або дискомфорт при сечовипусканні (часто сприймається як «повторюваний цистит» через подразнення слизової кристалами солей);
- зміна кольору або каламутність сечі (іноді з рожевим відтінком через мікроскопічні сліди крові після фізичних навантажень);
- часті позиви до сечовипускання, особливо якщо солі чи дрібні конкременти подразнюють нижні відділи сечовидільних шляхів.
Однак якщо камінь починає рухатися сечоводом, виникає один з найболючіших станів в урології – ниркова колька:
- раптовий дуже сильний біль у попереку або боці;
- поширення болю в пах або нижню частину живота;
- кров у сечі;
- часті позиви до сечовипускання;
- печіння під час сечовипускання;
- нудота або блювання;
- підвищення температури (при приєднанні інфекції).
Біль може з’являтися хвилями, то посилюючись, то трохи слабшаючи. Людині важко знайти положення, яке приносить полегшення.
Звідки беруться камені – типи і причини
Нирки щодня виконують роль фільтраційної станції: очищують кров, від кінцевих продуктів обміну, виводять їх з організму разом з сечею та регулюють водно-сольовий баланс.
Утворення каменів починається тоді, коли змінюється фізико-хімічний склад сечі. Це відбувається внаслідок метаболічних порушень, розладів фільтраційної чи концентраційної функції нирок, а також при питному дефіциті. Коли концентрація розчинених речовин перевищує поріг їхньої розчинності (або змінюється pH сечі), солі починають кристалізуватися, формуючи осад – так званий сольовий діатез. З часом ці мікроскопічні кристали агрегуються між собою, утворюючи пісок та повноцінні конкременти.
- Найпоширенішими є оксалатні камені в нирках (70–80% усіх випадків). Їхня поява – результат поєднання генетики, харчових звичок і особливостей обміну речовин. Оксалати потрапляють в організм з їжею – шпинаті, буряку, горіхах, какао і міцному чорному чаї, а також активно синтезуються власною печінкою. Самі по собі оксалати не шкідливий, проблема виникає при поєднання кількох факторів, що сприяють утворенню каменів..
- Другий за поширеністю тип – уратні камені в нирках, що утворюються з сечової кислоти. Причина їх появи – надто кисла сеча (стійке зниження рН) або підвищена концентрація сечової кислоти у крові та сечі, за рахунок раціону, перевантажений тваринними білками, а також порушення пуринового обміну (подагра). У цих каменів є одна особливість: майже дві третини уратних каменів піддаються розчиненню (літолізу) консервативними методами – достатньо підвищити pH сечі та збільшити її об’єм, і камінь поступово зникне сам, без хірургічного втручання.
- Струвітні камені – своєрідний побічний ефект хронічних інфекцій сечовидільної системи: деякі бактерії здатні розщеплювати сечовину (наприклад, протей) і роблять середовище сечі лужним, що сприяє особливо швидкому росту струвітів. Вони здатні розгалужуватись і заповнювати собою чашечки нирки, утворюючи коралоподібні структури.
- Фосфатні камені (кальцій-фосфатні) формуються у лужному середовищі (pH > 6.5–7.0). Головні причини їх появи: хвороби – нирковий канальцевий ацидоз, первинний гіперпаратиреоз (надлишок паратгормону вимиває кальцій і фосфор з кісток у нирки) та надлишок фосфатів у раціоні: ультраоброблені продукти, фастфуд, газовані напої (ортофосфорна кислота).
- Цистинові камені – зустрічаються вкрай рідко, пов’язані з генетичним порушенням обміну амінокислоти цистину (цистинурія).
Список факторів ризику виглядає майже як список шкідливих звичок сучасності: мало рідини, багато солі та цукру, надлишок тваринного білка, сидячий спосіб життя, зайва вага, а також хронічні запальні хвороби кишківника. Наприклад, при хворобі Крона чи виразковому коліті організм втрачає багато рідини через діарею і, водночас, починає активніше всмоктувати оксалати з кишківника – подвійний удар по нирках.
Подагра – основна причина появи уратних каменів через порушення пуринового обміну, стійкий надлишок сечової кислоти, що робить сечу виражено кислою. У багатьох пацієнтів уратний нефролітіаз передує першому суглобовому нападу подагри!
Первинний гіперпаратиреоз та нирковий канальцевий ацидоз порушують обмін кальцію та фосфору й змінюють pH сечі в лужну сторону, сприяючи утворенню кальцій-фосфатних каменів.
Хронічні інфекції сечовидільних шляхів створюють умови для швидкого росту струвітних (інфекційних) фосфатних каменів.
Які аналізи здати при каменях у нирках?
Якщо виникла підозра на камені в нирках, лікар зазвичай призначає комплексне обстеження, що є необхідністю, адже від типу каменю залежить подальша тактика профілактики.
Якщо камінь відійшов самостійно або його видалили оперативно, проводиться лабораторний аналіз складу конкременту (методом інфрачервоної спектроскопії або рентгенівської дифракції), що є «золотим стандартом» №1для визначення його типу (оксалат, урат, струвіт, цистин).
Базовим дослідженням є загальний аналіз сечі: він показує наявність крові, солей, ознак запалення чи інфекції, а також рівень кислотності сечі (pH). Вимірювання pH сечі вкрай важливе: стійко кисла сеча (pH < 5.5) вказує на ризик уратних каменів, а виражено лужна (pH > 7.0) – на інфекційне (струвітне) або фосфатне каменеутворення.
Другий важливий етап – біохімія крові, зокрема креатинін, сечовина, сечова кислота, швидкість клубочкової фільтрації, співвідношення K/Na, Ca, P. У Діла є комплексне дослідження ниркові проби, до складу яких входить креатинін, сечовина та сечова кислота, які дозволяють оцінити, як нирки справляються зі своєю фільтраційною роботою.
Окремо варто перевіритирівень електролітів (фосфор, калій, натрій загальний та іонізований кальцію в крові, що дають змогу виявити системні порушення кальцій-фосфорного обміну.
Аналіз добової сечі призначається при повторному каменеутворенні, єдиній нирці, а також при рецидивуючих оксалатних чи уратних конкрементах.
Паратгормон призначається при підвищеному рівні кальцію для виключення патології прищитоподібних залоз (гіперпаратиреозу).
Не менш важливою є інструментальна діагностика: УЗД нирок – первинний безпечний метод скринінгу, який дозволяє оцінити розміри нирок, наявність розширення чашечково-мискової системи (гідронефрозу) та виявити великі конкременти. Низькодозова безконтрастна комп’ютерна томографія є «золотим стандартом» урологічної діагностики. Вона дозволяє візуалізувати 99% усіх типів каменів, визначити їхню точну локалізацію, розміри аж до міліметра та щільність (що важливо для вибору методу дроблення чи розчинення).
Сечова кислота і камені – що між ними спільного
Сечова кислота – це продукт розпаду пуринів, речовин, які містяться в багатьох продуктах харчування (червоне м’ясо, субпродукти, морепродукти, пиво) і природно утворюються в організмі під час оновлення клітин. У нормі надлишок сечової кислоти виводиться нирками, але коли її рівень в крові чи сечі стає надто високим, а сеча – надмірно кислою, кристали урату починають випадати в осад просто в сечових шляхах.
За даними наукових досліджень, навіть у людей, які ніколи не мали жодних ознак подагри, підвищений рівень сечової кислоти в крові пов’язаний з вищим ризиком появи каменів у нирках. Це показали спостереження за людьми з безсимптомно підвищеною сечовою кислотою.
Це відбувається з двох причин. По-перше, зайва сечова кислота сама собою перетворюється на кристали. По-друге, коли сечової кислоти забагато, сеча зазвичай стає кислою, а це ще більше пришвидшує утворення каменів. Тобто низька (pH), багато сечової кислоти та мало рідини в організмі – три складові, які разом і призводять до появи уратних каменів.
Саме тому аналіз на сечову кислоту – один з найважливіших показників при обстеженні людей з каменями в нирках. Особливо якщо є ще й зайва вага, діабет чи схильність до подагри.
Коли потрібен лікар негайно?
Хоча невеликі камені іноді можуть самостійно вийти з сечею, не варто займатися самолікуванням або чекати, що біль мине сам. У деяких випадках сечокам’яна хвороба може призвести до серйозних ускладнень, зокрема інфекції нирок, порушення відтоку сечі або навіть втрати функції нирки.
Негайно звернутися за медичною допомогою потрібно, якщо:
- біль дуже сильний і не зменшується навіть після прийому знеболювальних препаратів;
- температура тіла підвищилася понад 38 °С та з’явився озноб, що може свідчити про приєднання бактеріальної інфекції;
- у сечі помітна значна кількість крові або вона набуває темно-червоного кольору;
- сеча перестала відходити або її кількість різко зменшилася, що може бути ознакою повної закупорки сечових шляхів;
- нудота та блювання не дають можливості пити воду або приймати ліки;
- біль виник у вагітної жінки, людини з єдиною функціонуючою ниркою або пацієнта з хронічною хворобою нирок.
Особливо небезпечним є поєднання каменя, який перекриває сечовід, з бактеріальною інфекцією. За даними Європейської асоціації урології (EAU), такий стан вважається невідкладним і потребує термінового лікування, адже інфекція може швидко поширитися по організму та призвести до розвитку сепсису.
Важливо! Профілактика каменів в нирках не закінчується після зникнення симптомів чи виходу каменя. Після цього варто разом з лікарем зрозуміти, чому камінь утворився, пройти необхідні дослідження та дотримуватися порад щодо харчування, питного режиму й способу життя. Це допоможе значно знизити ризик повторного розвитку сечокам’яної хвороби та зберегти здоров’я нирок у майбутньому.
Матеріал створено за підтримки медичної лабораторії Діла.
