Під час лікування онкологічних захворювань лікарі приділяють увагу не лише боротьбі з пухлиною, а й збереженню нормальної роботи органів та систем організму. У певних клінічних ситуаціях можуть застосовуватися додаткові медичні втручання, які допомагають контролювати можливі ускладнення та підтримувати ефективність основного лікування. Встановлення стенту сечоводу є одним із таких методів, який може використовуватися в комплексному веденні пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Рішення про його застосування приймає лікарська команда з урахуванням особливостей пухлини, стану пацієнта та плану подальшої терапії.
Що таке стент сечоводу?
Стенту сечоводу – це тонка гнучка трубка, виготовлена з біосумісних матеріалів, яка використовується в урології для підтримки нормальної прохідності сечоводів. Цей медичний пристрій дозволяє забезпечувати вільний рух сечі між нирками та сечовим міхуром у тих випадках, коли природний відтік може бути порушений.
Ідея використання внутрішніх стентів у медицині з’явилася ще в середині ХХ століття, а сучасні сечовідні стенти почали активно застосовуватися в урологічній практиці з 1970-х років. За цей час конструкція пристроїв значно вдосконалилася: сьогодні вони виготовляються з м’яких еластичних матеріалів, які добре переносяться організмом і дозволяють адаптувати стент до індивідуальних потреб пацієнта.
Сучасний стент сечоводу має невеликий діаметр і спеціальну конструкцію, що забезпечує його стабільність та ефективність роботи. Для виготовлення використовують різні біосумісні матеріали, зокрема поліуретан, силікон та спеціальні полімерні сполуки. Деякі моделі можуть мати додаткові покриття, які допомагають зменшити утворення відкладень на поверхні пристрою та подовжити термін його використання.
Коли при онкологічному захворюванні може знадобитися стентування сечоводу?
Як зазначають фахівці Лікарні ізраїльської онкології LISOD, у пацієнтів з раком стент сечоводу може застосовуватися в ситуаціях, коли пухлинний процес призводить до порушення нормального відтоку сечі з нирок. Найчастіше це пов’язано зі стисканням або перекриттям сечоводу пухлиною, збільшеними лімфатичними вузлами або змінами в тканинах, які виникають внаслідок прогресування захворювання.
Якщо сечовід частково або повністю перекритий, сеча не може вільно потрапляти із нирки до сечового міхура. У результаті вона накопичується в нирці, що створює додаткове навантаження на орган і з часом може призвести до погіршення його функції. Для пацієнтів з онкологічним діагнозом це особливо важливо, оскільки порушення роботи нирок може впливати на можливість проведення деяких видів протипухлинного лікування.
Без своєчасного усунення такого порушення можуть з’являтися симптоми, які свідчать про погіршення стану, зокрема:
- Біль або відчуття дискомфорту в ділянці спини чи боків.
- Підвищення температури тіла.
- Нудота та загальне погіршення самопочуття.
Рішення про необхідність встановлення уретрального стента приймає лікар після оцінки стану пацієнта, результатів обстежень та особливостей перебігу онкологічного захворювання. У деяких випадках стент може бути встановлений в один сечовід, а в інших – у обидва, якщо порушення відтоку сечі виникло з обох боків.
Як встановлюють стент сечоводу?
Встановлення сечовідного стента – це медична процедура, спосіб проведення якої залежить від конкретної клінічної ситуації, стану пацієнта та особливостей порушення відтоку сечі. Лікар визначає найбільш оптимальний метод, враховуючи причину блокування, анатомічні особливості та загальний план лікування онкологічного захворювання.
Існує два основні способи встановлення сечовідного стента: ретроградне та антеградне стентування.
Порівняння методів встановлення сечовідного стента
| Ретроградне встановлення | Антеградне встановлення | |
|---|---|---|
| Шлях доступу | Через уретру та сечовий міхур до сечоводу | Через ділянку спини з доступом до нирки |
| Особливість процедури | Стент проводять через цистоскоп за допомогою спеціального провідника | Стент проводять через нирку за допомогою тонкої голки та провідника |
| Знеболення | Найчастіше використовується загальна анестезія | Застосовується місцеве знеболення, за потреби – седативні препарати |
| Коли застосовується | Якщо є можливість пройти через сечовий міхур і сечовід | Якщо ретроградний доступ неможливий або ускладнений |
| Основний інструмент | Цистоскоп із камерою та освітленням | Тонка голка та провідник для доступу через нирку |
| Особливість методу | Є стандартним варіантом у багатьох випадках | Дозволяє виконати стентування при складних блокуваннях сечоводу |
Вибір способу встановлення сечовідного стента завжди визначається індивідуально. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями лікарі враховують не лише можливість проведення процедури, а й тип пухлини, її розташування, загальний стан організму та подальший план протипухлинного лікування.
Після стентування сечоводу
Після встановлення сечовідного стента більшість пацієнтів можуть повернутися додому того ж дня або наступного дня, залежно від особливостей процедури та загального стану здоров’я. Лікар надасть рекомендації щодо режиму пиття, можливих больових відчуттів і препаратів, які можна використовувати для їх зменшення. Також важливо заздалегідь уточнити у лікаря, на який термін встановлено стент і коли його необхідно замінити або видалити. У більшості випадків уретральні стенти можуть залишатися в організмі протягом кількох місяців. Деякі спеціальні моделі за потреби можуть використовуватися довше, але термін їх встановлення завжди визначає лікар індивідуально.
Стент сечоводу виконує свою основну функцію – допомагає забезпечити відтік сечі до сечового міхура та захищає нирки від наслідків порушення прохідності сечоводу. Водночас його наявність може супроводжуватися певними тимчасовими побічними ефектами. Більшість із них не є небезпечними, але про будь-які зміни самопочуття варто повідомляти лікаря.
Можливі симптоми після встановлення стента
- Зміни з боку сечового міхура. Деякі пацієнти можуть частіше відчувати позиви до сечовипускання або мати раптову сильну потребу спорожнити сечовий міхур. Також іноді з’являється невелика кількість крові в сечі. Легка гематурія може виникати через подразнення слизової оболонки сечовивідних шляхів.
- Біль або дискомфорт. Після встановлення стента можливі неприємні відчуття під час сечовипускання, біль у нижній частині живота, попереку або паховій ділянці. У деяких людей дискомфорт може посилюватися після фізичної активності.
- Інфекція сечових шляхів. Наявність стента може підвищувати ризик розвитку інфекції сечовивідних шляхів. Необхідно звернутися до лікаря, якщо з’являються такі симптоми: підвищення температури тіла, біль або утруднення під час сечовипускання, біль у ділянці спини, нирок або сечового міхура, загальна слабкість чи погіршення самопочуття.
Як зменшити дискомфорт після встановлення стента?
Достатнє споживання рідини може допомогти зменшити деякі побічні ефекти та підтримувати нормальний відтік сечі. Зазвичай рекомендується пити близько 2 літрів рідини на день, якщо лікар не призначив інший режим через особливості стану здоров’я. Бажано надавати перевагу звичайній воді. Краще обмежити напої, які можуть подразнювати сечовий міхур:
- Напої з кофеїном (чай, кава, какао, кола).
- Алкоголь.
- Газовані напої.
- Кислі напої, наприклад, апельсиновий або грейпфрутовий сік.
- Напої зі штучними підсолоджувачами.
Якщо після встановлення стента сечоводу виникають виражений біль, температура, значна кількість крові в сечі або інші тривожні симптоми, необхідно повідомити лікаря. Медичний спеціаліст може оцінити стан, призначити необхідне лікування та надати рекомендації для зменшення дискомфорту.
