Кошеня забрали у два місяці, і найближчі пів року господар живе за календарем. Перша доза, друга, ревакцинація, окремо сказ. Через рік усе плутається: хтось везе тварину щеплювати щовесни, хтось згадує про паспорт лише перед поїздкою до Польщі. Графік щеплень для кота й собаки насправді простіший, ніж здається, якщо розділити обов’язкове й додаткове.
Базові щеплення: що входить
Міжнародні протоколи (WSAVA) ділять вакцини на базові й додаткові. Базові потрібні кожній тварині незалежно від того, гуляє вона чи все життя сидить у квартирі.
Для собак це чума м’ясоїдних, парвовірусний ентерит і аденовірусна інфекція. Для котів – панлейкопенія, герпесвірус і калицивіроз. Сказ стоїть окремо: в Україні щеплення від нього обов’язкове за законом для всіх собак і котів, а не за бажанням власника.
Аргумент «мій кіт не виходить з квартири» тут не працює. Панлейкопенія стійка в зовнішньому середовищі й потрапляє додому на взутті. Парвовірус так само переживає місяці на ґрунті. Домашній режим знижує ризик, але не скасовує його.
Як виглядає календар для малюка
Першу дозу зазвичай ставлять у 6–8 тижнів, далі повторюють кожні 2–4 тижні, доки цуценяті чи кошеняті не виповниться щонайменше 16 тижнів. Причина в материнських антитілах: поки вони циркулюють у крові, вакцина може не спрацювати, а точний момент їх зникнення в конкретної тварини передбачити неможливо. Тому доз кілька.
Раніше остаточну ревакцинацію призначали в рік. У чинних рекомендаціях WSAVA її змістили на 6 місяців, так менше шансів, що тварина півроку проходить із неповним захистом.
Далі базові вакцини повторюють не частіше ніж раз на три роки. Щорічно ставлять сказ (за українськими правилами оформлення документів) і ті додаткові вакцини, чий захист тримається близько року.
Приблизно за 10–14 днів до щеплення тварині дають протипаразитарний препарат. Глистна інвазія збиває імунну відповідь, і доза може виявитись марною. У клініках, де тварин вакцинують за графіком, дату наступного візиту вносять у паспорт одразу після прийому, і власнику не доводиться рахувати тижні самому.
Додаткові вакцини: кому й навіщо
Тут рішення ухвалює лікар після розмови про спосіб життя тварини.
- Лептоспіроз – для собак, що п’ють з калюж, купаються у водоймах або живуть у приватному секторі. Хвороба передається людині, а в Києві її переносниками є щури, яких вистачає біля сміттєвих майданчиків
- Бордетельоз і парагрип – якщо собаку залишають у передержці, водять на групові заняття або в грумінг-салон
- Вірусна лейкемія котів – для тих, хто виходить надвір чи живе в багатокотовому будинку. Кошенят рекомендують щеплювати ще до того, як стане зрозуміло, чи буде кіт вуличним
- Стригучий лишай – вакцини від дерматофітозу поширені на пострадянському ринку, але міжнародні протоколи не визнають їх ефективним засобом ані для лікування, ані для профілактики
Що з документами і поїздками
Відмітка в паспорті має включати дату, назву препарату, серію, номер партії та підпис лікаря. Наклейка з флакона – не формальність: без неї щеплення на кордоні можуть не зарахувати.
Для виїзду за кордон правило одне: спершу чип, потім щеплення від сказу. Якщо тварину чипували після вакцинації, доведеться щеплювати заново. Вимоги різних країн відрізняються, деякі просять аналіз крові на титр антитіл, і зробити його треба заздалегідь, а не за тиждень до рейсу.
Якщо графік збили і після останньої дози минуло два роки, панікувати не варто. Дорослій тварині зазвичай достатньо однієї дози, щоб відновити захист. Але вирішувати це має лікар після огляду: щеплення ставлять тільки здоровій тварині, і саме тому прийом починається з термометра, а не зі шприца.
