Кіста яєчника — це утворення у вигляді порожнини, заповненої рідким або напіврідким вмістом. У гінекології це одна з найчастіших знахідок під час ультразвукового обстеження. Тип утворення визначає, чи потрібно його лікувати, чи достатньо лише, щоб жінку планово спостерігав гінеколог.
З клінічної точки зору кісти поділяють на дві великі групи: функціональні та органічні.
Функціональні кісти
Пов’язані з менструальним циклом і формуються внаслідок порушення звичних овуляторних процесів. Вони виникають лише у жінок репродуктивного віку, тобто в період активної роботи яєчників.
Фолікулярна кіста
У нормі під час кожного циклу в яєчнику дозріває фолікул — структура, що містить яйцеклітину. Якщо овуляція не відбувається, він продовжує наповнюватися рідиною і збільшується в розмірах. Так формується кіста.
Зазвичай вона має тонку стінку, однорідний рідкий вміст і не перевищує кількох сантиметрів у діаметрі. У більшості випадків вона зменшується або зникає самостійно протягом кількох циклів.
Кіста жовтого тіла
Після овуляції на місці фолікула формується жовте тіло — тимчасова гормонально активна структура, що виробляє прогестерон. Іноді в його порожнині накопичується рідина або кров, що призводить до утворення кісти.
Утворення може супроводжуватися затримкою менструації або помірним болем унизу живота. Найчастіше має доброякісний перебіг і може регресувати самостійно.
Органічні кісти
Органічні кісти не пов’язані безпосередньо з циклічними змінами. Вони не зникають спонтанно і потребують більш ретельного спостереження або лікування.
Ендометріоїдна кіста
Формується на тлі ендометріозу — стану, при якому клітини ендометрію розташовуються поза межами матки. В яєчнику вони утворюють порожнину з густим темним вмістом. Ендометріоїдні кісти часто асоціюються з хронічним тазовим болем, болісними менструаціями та труднощами із зачаттям.
На відміну від функціональних, утворення не зникають самі і зазвичай потребують комплексного лікування або видалення.
Дермоїдна кіста (зріла тератома)
Вроджене утворення, яке розвивається з ембріональних клітин. У його структурі можуть бути елементи різних тканин — шкіри, жирової тканини, волосся. Дермоїдні кісти ростуть повільно, часто тривалий час не викликають симптомів, але мають ризик перекруту, тому зазвичай рекомендується хірургічне видалення.
Серозні та муцинозні кістозні утворення
Належать до епітеліальних пухлин яєчника. Вони можуть бути як доброякісними, так і прикордонними. Їхня структура складніша, ніж у функціональних кіст: можуть визначатися перегородки, щільні включення або нерівні контури. Такі утворення потребують більш уважної оцінки та часто оперативного лікування.
У жінок репродуктивного віку більшість кіст мають функціональний характер. Після менопаузи будь-яке кістозне утворення потребує більш ретельної оцінки через зміну гормонального фону і підвищення онкологічної настороженості.
